Туристичні маршрути
Ми пропонуємо Вам незабутні екскурсії та туристичні маршрути Буковинським краєм, адже відомо що туризм – це активний спосіб пізнання навколишнього світу, формування кругозору, підвищення рівня знань, естетичних і культурних смаків громадян та гостей України.
Завітайте до Буковинських Карпат
Простягнувшись від верхів`їв Сану до витоків Сучави довжиною 280 км, та шириною понад 100 км., займаючи територію Закарпатської, частково Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей,. площею понад 24 тис.кв.км своїми зеленими кручами Карпати захоплюють та манять нас.
Стоячи на висоті 2061м, на найвищій точці України горі Говерлі, наші груди наповнюються ніжним повітрям безкрайнього лісу, цвірінькання птахів лоскотить вуха, заплющивши очі і, розправляючи руки, мов крила, віддаємо своє тіло і подих вітрові. Ось і казка…
База відпочинку «Легенда Карпат»
Куполоподібні вершини і широкі гребені найвищих хребтів покриті субальпійськими, рідше альпійськими луками, які тут називають полонинами. Середня смуга гір царство лісу. Не дарма Карпати називають ще й зеленими. Спочатку широкий пояс ялинових, а ближче до долин річок круті схили вкриті могутніми буковими лесами. У деяких місцях збереглися невеликі дубові масиви.
Саме в такому неповторному місці знаходиться база відпочинку "Легенда Карпат". Район відомий багатством природних ландшафтів, різноманітними видами флори і фауни, чистим гірським багатим на кисень і озон повітрям і м'яким кліматом, екологічно чистими продуктами, джерелами мінеральних вод, водоспадами, прозорими гірськими річками.
Район, де розташована база відпочинку, відомий в Україні, як неповторний, барвистий куточок Гуцульщини, де традиції та обряди йдуть своїм корінням у далеке минуле, і хто хоч раз побував тут, у перлині гуцульського краю, неодмінно захоче повернутися, щоб побачити красу високих гір , швидких потоків, яскравий одяг гуцулів, доторкнутися до давнього і багатого на традиції куточку Карпат.
Путильський район – серце Гуцульщини
Путильщина - один з наймальовничіших куточків Буковини. Своєрідна, неповторна, щедра на людське добро і гостинність, багата на пам'ятки історії, архітектури та природи, Путильщина має чудові традиції. Це край віковічних лісів, де панівними породами є ялина, смерека та бук звичайний.
Серед гір в мальовничій долині лежить селище міського типу Путила, де протікає річка Путилка - найбільша притока ріки Черемош.
Важливе місце в історичній спадщині району займають пам'ятники історії та культури, яких в районі понад 20, зокрема:
- печера Олекси Довбуша - історичний доказ подій 30-40 років XVIII століття;
- мальовниче гірське озеро природного походження "Гірське око";
- перевал Німчич, розташований на стику трьох районів - Путильського і Вижницького, Чернівецької області та Косівського Івано-Франківської області. З перевалу відкривається широка панорама гірської долини, де протікає бурхлива річка Черемош;
- в селі Усть-Путила знаходиться скеля "Кам'яна Багачка" або заклята скеля, про яку на Путильщині живе легенда;
- в смт.Путила розташований музей-садиба українського літературного діяча Юрія Федьковича. Будинок побудований на початку XVIII століття, в якому нині розміщена літературна експозиція музею. За 60 метрів від музею-садиби знаходиться пам'ятник архітектури Свято-Миколаївська церква, під будівництво якої Юрій Федькович виділив землю. Церква збудована в 1886 році;
- в с.Селятин, що стоїть на самому кордоні з Румунією, є одна з найдавніших дерев'яних споруд -церква XVII століття, зроблена без жодного цвяха.
Щорічно кожної останньої неділі травня в Путилі проводиться традиційне свято "Виходу на Полонини".
Гірсько - лижний комплекс «Мигово»
Назва гірськолижно-туристичного комплексу «Мигово» походить від однойменної назви буковинського села Мигове, яке знаходиться у Вижницькому районі Чернівецької області.
«Мигово»! Саме тут Вас очікують незабутні тури вихідного дня, екскурсії історичними місцями Буковини та Гуцульщини, катання на квадроциклах, всюдиходах, гірських велосипедах, а ще – стрільба з лука, пневмозброї, стендова стрільба тощо…
І, звичайно, неперевершено смачна національна кухня, сучасні, у гуцульському стилі, комфортні номери у готелях та котеджах. Все це – весною, влітку і восени.
А взимку «Мигово» – один з найкращих гірськолижних курортів України. Завдяки зручному розташуванню і природнім умовам, сніг тут випадає рано і у великій кількості. Завдяки раціональній та ефективній роботі з підготовки трас (ратрак, снігові гармати) снігове покриття відмінно зберігається з грудня до середини квітня.
На території комплексу діють витяги бугельні канатні (довжина 1100 і 600 метрів) і 2 мультиліфти (довжина 150 метрів). Загальна довжина трас – 3300 метрів. Сноутюб.
До послуг відпочиваючих пункт прокату гірськолижного обладнання (гірські лижі, сноуборди, санки), лижна школа, катання на санях.
Готельний комплекс «Мигово» – це комфортабельні триповерхові дерев’яні котеджі. Клас номерів – «Люкс» та «Напівлюкс», де є санвузли, кабельне телебачення, холодильник, меблі виготовлені виключно з натуральної сировини (дерево, шкіра), room-сервіс.
На території комплексу працює ресторан «Гетьман» (250 місць), піцерія, кафе, бар, дитячі та спортивні майданчики.
«Мигово» – повноцінний відпочинок протягом року та для людей будь-якого віку!
Кам’янець – Подільська фортеця
Кам'янець-Подільська фортеця вперше згадується в 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича, який володів на той час Поділлям. Археологічні дослідження свідчать, що фортеця існувала в Х-ХIII ст.ст. Спочатку вона являла собою типову староруську дерев'яну оборонну споруду. Стіни та башти були в основному дерев'яними і лише частково кам'яними. В XV ст.Поділля було загарбане польсько-шляхетською державою, і Кам'янець-Подільський став центром воєводства, важливим пунктом оборони Речі Посполитної.
В середині XVI cт. дерев'яні укріплення фортеці під керівництвом архітектора Йова Претвича були замінені кам'яними. Фортеця являє собою багатокутник витягнутої форми, обнесений високими кріпосними стінами з баштами на кожному розі. Праворуч від східних воріт знаходиться одноярусна п'ятигранна Чорна башта з криницею глибиною 36 м. і діаметром 6 метрів.Далі по колу йде 10 башт - Лянцкоронська, Комендантська, Рожанка, Водна, Нова, Денна, Ляцька, Тенченська, Ковпак і ліворуч від східних воріт - Папська, або Кармелюкова. Цю останню назву башта дістала у XIX cт., коли в ній було ув'язнено Устима Кармелюка.
В 1672 році місто Кам'янець-Подільський, як і все Поділля, захопили турки. Вони відновили зруйновані укріплення, але ніяких значних споруд у комплекс укріплення не внесли. В зв'язку з тим, що тут містився турецький гарнізон, фортецю і міст у народі почали називати "турецькими".
Після приєднання у 1812 році Бессарабії до Російської імперії турецький кордон відсунувся, і Кам'янець-Подільська фортеця як оборонна споруда втратила своє значення, її почали використовувати для розміщення гарнізону, а згодом - як в'язницю.
В 1928 році фортецю, як пам'ятку старовини, за постановою РНК УРСР було оголошено республіканським заповідником, а в 1937 році тут організовано музей-заповідник. В 1948 році фортецю внесено до державного реєстру історико-архітектурних пам'яток загальносоюзного значення.
Село Глибоцького району – Біла криниця
Село Біла Криниця було центром поселення старовірів на Буковині. Російські старообрядці (за іншими назвами – липовани або філіпони) прибули на Буковину з Причорномор'я, Молдавії, Валахії і Бесарабії у 1760 — 1780-их pp. Поселення липован з'явилися в трьох повітах. Австрійська влада, зацікавлена в заселенні Буковини, ставилася прихильно до старообрядців. Цісарським патентом 1783 Йосиф II звільнив їх від податків на 20 років і гарантував свободу віровизнання. За невелику плату переселенці одержали землю і були звільнені від панщини, а також на 50 років від військової служби.
Село стало центром відновлення ієрархії російської старообрядської діаспори (т.зв. поповців, які на відміну від безпоповців мали священників та визнавали таїнства). При матеріальній допомозі одновірців з Росії село мало свій церковний центр: монастир і собор. На базі чоловічого білокриницького монастира була створена в 1844 році — єпархія, а з 1846 ієрархію на чолі з митрополитом (Білокриницьку митрополію), яка висвячувала священників і єпископів для старообрядців всього світу.
«Чернівці – це маленький Париж…»
Чернівці своєю історією, природною красою, дивовижною архітектурою, щедрою душею своїх мешканців давно зайняли визначне місце в реєстрі українських та східноєвропейських міст. Старовинний початок та історичний розвиток наповнюють його шарм та привабливість для людей, які цікавляться Буковиною.
Припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут.
Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - колишня резиденція буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.
Місто стало самоврядним в березні 1864, коли були обрані перші члени міської ради.
Сучасні Чернівці - це обласний центр, який розташований на живописних берегах ріки Прут і займає площу близько 150 км2. Відстань до Києва близько 650 км. Місто межує з Молдовою та Румунією, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями України. За даними Всеукраїнського перепису 2001 року в місті Чернівці проживало 240,6 тисяч осіб 65 національностей. Серед них: українці -189000 (79,8%), росіяни - 26700 (11,3%), румуни - 10600 (4,5%), молдовани - 3800 (1,6%), поляки - 1400 (0,6%), євреї - 1300 (0,6%), білоруси - 1000 (0,4%), інші національності - 2900 (1,2%).
Відпочинок на Дністрі
Наступною природно-географічною зоною Чернівецької обласні є Прутсько-Дністровське межиріччя, яке тягнеться уздовж мальовничих берегів Дністра. Охоплює Заставнівський, Хотинський, Кельменецький та Сокирянський райони.
Заставнівський район — справжня перлина Буковинського краю.
Заставнівщина відкриває свої неповторні туристичні маршрути. Кожен край цікавий, але Заставнівщина — особливий. Ландшафти району сприяють розвитку пішохідного туризму та спортивного орієнтування. На території району протікає 3 річки — Савиця, Чорний Потік, Дністер.
Тих, хто вперше сюди приїздить, особливо вражають неповторна краса краю, мальовничі ландшафти, безліч природних заповідників, 160 ставків, віковічні ліси, дністровські каньйони, водоболотні заплави, численні підземні мінералізовані джерела і водоспади, казкові печери. У деяких з цих печер знайдені наскельні малюнки первісних людей. Відпочинок на Дністрі, риболовля, пішохідні походи та екскурсії в підземні печери - кожен знайде тут щось для себе. Тут і заповідні урочища з дивовижним розмаїттям рослинного світу, і дикі галявини з десятками видів флори, занесеними до Червоної книги України і багато-багато іншого.
Хотинщина — один з найпривабливіших куточків Буковини, який гармонійно поєднав у собі неозорі рівнини і крутосхили, ліси та водойми утворивши краєвиди неперевершеної краси. Тут можна гарно відпочити, подихати чистим повітрям назбирати грибів та квітів у лісі, зайнятися мисливством і рибальством. Відпочинок на Дністрі дає можливість любителям водних подорожей отримати незабутні враження від спуску річкою на 50-місному катері. Подорож правобережжям Дністра починається від с. Атаки, що розташоване за 2 км від Хотина. Мальовнича панорама відкривається вже з Рашківської гори. Недалеко від села Рашкова в наддністровських скелях знаходяться печери.
Завітайте на Хотинщину. Ви відчуєте подих сивої давнини, доторкнувшись до каменю стін фортеці, і вдихнете п'янке повітря дубового лісу. Дністрові хвилі понесуть вас між ярами і пагорбами цієї неповторної землі, і де б ви не були, всюди вас супроводжуватиме музика. Музика, притаманна тільки цьому краю.
Кельменеччина вражає своїми природними витворами: заказник «Бабинська стінка». Тут за мільйони років утворилися своєрідні природні комплекси великих обривів і пологих схилів. Дивлячись на дивовижні геологічні розрізи Дністровського каньйону, можна наочно прослідкувати геологічну історію — знизу догори виходять на поверхню нашарування епох. Ось глауконіто-кварцеві шари, ось піщані, а ось аргіліти — відповідно Кембрійський, Силурійський та Сарматський геологічні періоди, які сягають глибини історії планети на 500 мільйонів років.
А на півночі району є геологічна пам'ятка природи, що здивує кого завгодно. Вона називається "Шишкові горби". Це тригрядовий горбастий ланцюг окремих шишкоподібних горбів конічної форми висотою 15-20 м, що утворився внаслідок руйнування природними процесами бар'єрного рифу органічного походження теплого міоценового моря. Найвищі горби розташовані між селами Бабиним і Грушівцями та Нагорянами та Вороновицею.
В районі є чудові місця для полювання та рибальства. Основні види полювання - на зайця-русака та пернату дичину. Велика протяжність Дністровського водосховища дозволяє рибалити протягом року. Основні види риби: лящ, карась, короп, судак,
Сокирянщина - чарівний куточок Чернівецької області - приваблює перш за все чудовими краєвидами, дністрянськими крутосхилами, зеленими лісовими масивами, буйним весняним цвітінням і щедрістю осінніх садів.
Екскурсію до придністровських сіл, а також до п'яти баз спортивно-любительського рибальства можна здійснити автобусами, пливти човном вниз за течією Дністра, милуючись живописними краєвидами, або ж з рюкзаком за спиною, мандруючи берегом річки.
Неподалік Непоротова, в урочищі Галиця, є гігантська скеля над Дністром. У її виступі збереглися залишки скельного монастиря, який був заснований ще на межі XI та XII ст. Багато десятиліть він не діяв, але 1999 р. його відновили. Сьогодні це діючий Святомиколаївський чоловічий монастир. Захоплює дух, коли бачиш таке абсолюття злиття з довколишньою природою, високий Дністровий мис, який увінчує — все це вражає своєю неповторністю. А в давніх печерах монастиря знайдені пам ' ятки кам'яної доби.
Село Вороновиця - рибальська столиця. Село розташоване на одному з ціквих півостровів Дністровського водосховища. Для цього місця характерний сухий теплий клімат, схожий на кримський, тому відпочинок на Дністрі у цьому селі принесе Вам не менше користі та задоволення, ніж морський клімат Криму
Віддаленість від автошляхів, та захищеність високим берегом Дністровського каньону привела то того, що в останній час село переживає бум курортного життя. Пік курортного сезону весна-літо. В цей час село наповнюється дачниками та туристами, які з задоволенням проводять тут час.
Не менш цікавими будуть відвідини міста гідробудівців Ново-дністровська, Дністровської ГЕС, гідроакумулюючої станції та її штучного високогірного озера.
