Підземного ходу між Хотином і К.-Подільським,                            попри легенду, не існує

       Є переказ, що в ходах заховане турецьке золото – Археологічні дослідження показали, що легенда про тунель не відповідає дійсності, – каже доктор історичних наук Сергій ПИВОВАРОВ. – Між Хотином і Кам’янцем-Подільським відстань понад 20 кілометрів. Збудувати такий підземний хід дуже важко. Окрім того, не було практичної необхідності у такому підземному ході: Хотин входив до складу Молдавського князівства, а Кам’янець-Подільський – до Речі Посполитої. Ці два міста перебували у різних державних утвореннях, які постійно ворогували між собою. Навіщо ж підземний хід, який дає можливість ворогу проникнути до сусіднього князівства? 
         Однак дослідження Хотинської фортеці, які здійснили відомий археолог Борис Тимощук та його учні, показали, що за цими легендами приховані деякі цікаві факти. Хотинський замок було збудовано у ХV столітті. Він існував у тому вигляді, яким ми бачимо його зараз. Однак на початку ХVІІІ століття він втратив своє стратегічне значення, бо з’явилася далекобійна артилерія і його легко можна було зруйнувати. Тому турки, які в цей час володіли замком, вирішили навколо нього збудувати нову фортецю. Сюди запросили французьких інженерів. І за їхніми кресленнями руками місцевих кріпаків 1711-1712 років була збудована нова фортеця. Вона займала 20 гектарів. За канонами тодішнього європейського військового мистецтва від фортеці у бік імовірного наступу ворога було прорито спеціальні мінні галереї.

        Їхня протяжність – від 40 до 100 метрів. За археологічними підрахунками їх було близько 26. У мінних галереях був закладений порох. З фортеці було добре видно, де концентрувався противник. Коли підривали мінну галерею, гинуло чимало ворогів. Мінні галереї залишилися і до нашого часу. З часом вони почали руйнуватися, бо в середині не були обкладені цеглою чи каменем, – їх просто прокопували під землею. А навколишню територію роздали жителям під городи. Коли селянин орав землю, він разом з конем провалювався під землю. Люди почали говорити про підземний хід. Оскільки галереї були засекречені, ніхто з місцевих жителів не знав, що це секрети військової оборонної архітектури. Також можна почути багато історій про те, як старожили ходили такими тунелями. Є навіть народний переказ про те, що в таких ходах заховано турецьке золото, однак розшукати його не можна, бо воно зачароване і невидиме. Насправді – це легенди, якими люди намагалися пояснити історію. 
        Один із підземних ходів знайдено у селі Карапчів 
– Одна з галерей була обстежена мною разом з доктором геологічних наук Богданом Рідушем, – продовжує Сергій Володимирович. – Ми побачили, що галереї були викопані прямо в землі, у суглинні. На стінах були помітні знаки від інструментів, зокрема, сліди від ударів лопатою. Ми пройшли метрів 15, а далі хід був завалений.
       Однак говорити про те, що на Буковині не було підземних ходів навколо оборонних фортець, не можна.         Один із таких ходів було знайдено в селі Карапчів на місці давньоруського городища. Такі виходи робили з оборонною метою і вони були недовгими – п’ять-шість метрів. Вони давали можливість таємно від ворога залишити фортецю, здійснювати розвідку. Такі невеличкі підземні ходи, які називають патерна, могли бути і на території Хотинської фортеці. Однак 20-кілометрового ходу до сусідньої Кам’янець-Подільської фортеці бути не могло.