ХОТИН ТАКИЙ ОДИН

На землях України небагато історичних пам’яток які б за своєю славою та знаменитістю порівнялися із стародавнім Хотином. Мабуть, не знайдеться такого середньовічного літопису чи хроніки, де б не згадувалася Хотинська фортеця та перипетії боротьби за неї між різними державами.

Хотину присвячувалися оди, він оспівувався в народних піснях, возвеличувався в літературних творах, героїзувався у баталістичних сюжетах картин. Під стінами могутньої фортеці неодноразово вирішувалася доля європейських народів, тут проходив трансконтинентальний торгівельний шлях, який з’єднував країни Балтії із Левантом, зустрічалися і взаємозбагачувалися культурні надбання християнського та мусульманського світів. Хотинську фортецю будували, укріплювали, штурмували, включали до своїх володінь: давньоруські князі, молдавські господарі, польські королі, українські гетьмани, турецькі султани, російські й австрійські полководці. Твердинею над Дністром захоплювалися і милувалися дипломати й мандрівники, в ній розпочинали кар’єру майбутні військові й політичні діячі, вона стала доленосною для багатьох відомих особистостей нового та новітнього часу.

Перша писемна згадка проХотин відноситься до кінця ХIV ст., коли “на Днестре Хотень” фігурує як сформоване місто в “Списке русских городов дальних и ближних”, поміщеному у давньоруському літописі. Але історія фортеці і міста значно давніша. У середньовічній історіографії сформувалися хибні погляди, які поділяли окремі дослідники у ХІХ-ХХ ст., що час виникнення Хотина і фортеці відносяться до періоду перебування даків на цих землях. Зокрема, стверджувалося, що назва поселення походить від імені вождя даків Котизона. Або ж доводилося, що фортеця була збудована генуезцями. Міфічність цих гіпотез була розвіяна роботами вітчизняних археологів і істориків (Б.О.Тимощука, Л.П.Михайлини, О.М.Масана, С.І.Комарницького, Л.І.Пастух, М.Ю.Мисько та ін.), які впродовж тривалого часу вивчали Хотинську фортецю та її околиці.

Дослідженнями встановлено, що перші поселення на околицях сучасного Хотина з’явилися ще в пізньопалеолітичний час (35-10 тис. років тому). В добу енеоліту (трипільська культура – IV-III тис. до н.е.) тут вже існувало декілька селищ. Життя на берегах ріки продовжувалося і в ранньозалізний вік (І тис. до н.е.), але найбільша кількість пам’яток, знайдених в Хотині, відноситься до слов’янського (VI-X ст.) та давньоруського (XII-перша половина XIII ст.) часу.

Особливо важливі археологічні матеріали були виявлені на території самої фортеці, де на глибині 6-8 м було досліджено рештки споруд слов’янського часу (VIII-X ст.). У Х-ХІ ст. на високому мису над Дністром зводяться перші оборонні дерев’яно-земляні укріплення, вважається, що їх будівництво започаткував київський князь Володимир Святославич. Їх рештки знайдені під кам’яними стінами фортеці ХІІІ-ХVI ст. Саме з цього часу можна говорити про початок давньоруського міста, загальна площа, якого досягла згодом, близько 20 га. Вже тоді поселення із фортецею були значним господарсько-адміністративним, військово-політичним і культурним центром життя Середнього Подністров’я.

У ХІІ-ХІІІ ст. Хотин входив до складу Галицької (з кінця ХІІ ст. Галицько-Волинської) Русі. Центром населеного пункту спочатку була дерев’яна фортеця, на її місці в другій половині ХІІІ ст., під час князювання Данила Галицького, збудували потужні кам’яні укріплення (квадратну башту – донжон і фортечний двір). Можливо саме про цю фортецю князівства, або частину поселення поблизу неї, розповідається в літописі, де вживається їх найменування „Плав”. Князівська фортеця-замок розташовувалася у стратегічно вигідному місці на перехресті торгівельних комунікацій. Очевидно, біля неї існувала і пристань, де могли зупинятися човни й невеликі судна, що пливли по Дністру.

У слов’яно-руський період, як доводять науковці, населений пункт над Дністром почав називатися ще й Хотин (Хотінь), очевидно від імені одного з перших князівських посадників Хотеня (Хотина, Хотіня, Хотька). Етимологію цього слова виводять із слов’янської та давньоукраїнської мови, в яких воно мало первісне значення „жаданий, бажаний, виплеканий”.

Вигідне розташування міста сприяло його економічному процвітанню. Знайдені в околицях Хотина нумізматичні матеріали: скарби римських та візантійських монет засвідчують важливу роль поселення в торгово-економічних зв’язках із Причорномор’ям та Подунав’ям. Про важливість переправи через Дністер біля Хотина говорить і унікальна знахідка скарб із понад тисячі західноєвропейських брактеатів, захований близько 1230 р. Численні монетні знахідки пізнішого часу красномовно підтверджують важливу роль Хотина у трансєвропейській торгівлі.

Із другої половини ХІV ст. територія Середнього Подністров’я увійшла до складу Молдавського князівства. Хотин продовжував знаходитися на пожвавленій торговій дорозі, яка зв’язувала столицю князівства Сучаву через Дорогинь (Дорохой) із Кам’янцем на Поділлі.

Хотин - Історія фортеці

В цей час була реконструйована і розбудована кам’яна фортеця за молдавського господаря Стефана Великого у 60-70-х рр. ХV ст. Стіни фортеці стали більш високими і потужними, з’явилися круглі башти та фортечна церква. Нові роботи по розширенню фортечних укріплень проводилися господарем Петром Рарешем у 1542-1545 рр., після яких фортеця набрала сучасного вигляду. Цитадель захищали шість башт, найбільші з них знаходились з північної та південної сторін. Від підошви скелі, на якій стоїть замок, башти здіймаються на висоту майже 50 метрів. Стіни фортеці складені із вапняку та декоровані геометричним орнаментом з червоної цегли. Він огортає як мури, так і башти суцільним візерунком у вигляді 8 смуг із вписаних один в один прямокутників та східчастих пірамід, увінчаних хрестом. Архітектура і розміри замку знаходять численні аналогії в західноєвропейському фортечному будівництві.

Під стінами Хотинської фортеці відбулося чимало подій, які на десятиліття, а той століття визначали паритети європейської політики, вона була важливим пунктом, володіння яким дозволяло здійснювати успішні міжнародні відносини та відкривало шлях до торгівлі із Сходом. Тому фортеця неодноразово ставала „яблуком розбрату” між сусідніми державами. Особливо зростає стратегічне значення Хотинської цитаделі у XV-XVIII ст.

Навесні 1476 р. її укріплення намагалися захопити турецькі війська султана Мехмета ІІ, але не змогли оволодіти укріпленнями і через брак провіанту спішно відступили. За легендами, які знайшли підтвердження в археологічному матеріалі, саме тоді гарнізон фортеці та жителі міста вперше познайомилися із кавою.

Із початком XVІ ст. під стінами фортеці відбуваються численні сутички між молдавськими та польськими військами. У 1509 р. м.Хотин було зруйноване загонами краківського воєводи М.Каменецького, у 1538 р. – укріплення і місто зазнали нападу загонів польського графа Я.Тарновського, в результаті яких було знищено частину фортечних стін. Знову захопили Хотин польські війська під командуванням А.Ласького у 1561 р., а у 1595 р. фортеця стала здобиччю коронного гетьмана Польщі Я.Замойського.

У цей же час під Хотином з’являються загони українських козаків. Так, влітку 1563 р. в місті перебували війська козацького ватажка Д.Вишневецького (Байди), який претендував на господарський престол Молдавії та здійснив невдалий похід до Сучави. Згодом, у 1577 р. заволоділи фортецею загони запорожця Івана Підкови. У 1620 р. в Хотині побували Михайло та Богдан Хмельницькі, які в складі польсько-козацького війська коронного гетьмана С.Жулкєвського здійснили похід проти турецько-татарських загонів в глибину Молдавії, але зазнали поразки у Цецорській битві.

Найзнаменнішою подією, в якій „твердиня” на Дністрі прославилася у віках, стала Хотинська війна 1621 р. В ній об’єднані польсько-козацькі війська чисельністю близько 80 тис. воїнів під керівництвом коронного гетьмана Я.Ходкевича, королевича Владислава (майбутнього короля Владислав IV), гетьмана С. Любомирського та гетьманів запорізького козацтва П.К. Сагайдачного завдали поразки 250 тисячній турецькій армії Османа ІІ. У цій війні яскраво розкрився полководницький талант козацького ватажка П.Сагайдачного та загальноєвропейське визнання отримали сміливість, мужність і вміння перемагати українського козацтва. Під стінами фортеці турецькі війська понесли величезні втрати, серед загиблих були відомі османські військовики Мегмед Каракаш Паша та Доганджи Алі Паша. У Хотинській епопеї брали участь відомі діячі того часу, з-поміж них на особливу увагу заслуговують особи П.Могили майбутнього митрополита і реформатора та М.Дорошенка – гетьмана реєстрового козацтва.

Хотинська битва 1621 р. та підписаний під стінами фортеці Хотинський мир, на думку багатьох дослідників, врятували тоді Європу від турецького поневолення і разом, із тим, започаткували кризові явища в Османській імперії, привели до посилення антитурецької боротьби поневолених народів. Про Хотинську війну складали вірші хорватський поет І.Гундулич та поляк В.Потоцький, а в українській народній пісні перемога під стінами фортеці над турецькою армією об’єднаних польсько-українських військ відображена словами:

„ - Ой Хотине, граде давній,
На всю землю вельми славний!”

Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотині в 1650 та 1653 рр. перебували війська Б.Хмельницького, які брали активну участь у Жванецькій облозі. У 1657 р. фортецю зайняв козацький корпус наказного гетьмана А.Ждановича, який звідти вирушив до Польського королівства.

Досить важливу роль відіграла Хотинська фортеця у польсько-турецькій війні 1673-1676 рр. 1673 р. біля м. Хотин 30 тисячна польська армія під командуванням коронного гетьмана (майбутнього короля) Яна Собеського, за участю загонів козаків гетьмана М. Ханенка, нанесла поразку 40 тисячному угрупуванню турецьких військ. Ця перемога сприяла активізації боротьби народів Центральної Європи проти агресії Оттоманської Порти. „Хотинську вікторію” яскраво описав Г.Сенкевич у романі „Пан Володієвський”.

На початку XVIII ст. територія Хотинщини опинилася у складі Турецької держави і увійшла до складу нахіє (райї). В цей час Хотинська фортеця стає основним стратегічним пунктом Оттоманської Порти на північних кордонах. У 1711(1712)-1718 рр. турецька адміністрація проводить значні роботи по розширенню і укріпленню фортеці. За кресленнями французьких інженерів були збудувані додаткові вали з бастіонами, ровами та мінними підземними галереями. Усього на стінах нової фортеці було встановлено до 200 далекобійних гармат і розміщено 20-тисячний військовий гарнізон. Укріплення Хотина стають найпотужнішими фортифікаціями Османської імперії і плацдармом для нових вторгнень.

Протягом XVIII-початку XIX ст. під стінами Хотинської фортеці Російська держава виборювала можливість виходу до Чорного моря. Чотири рази її штурмували й брали в облогу російські війська під командуванням видатних полководців Російської імперії.

Так, у 1739 р. фортеця, після відомої Ставчанської битви, в якій російські армійські підрозділи генерал-фельдмаршала Х.А.Мініха розбили 90 тисячну армію серакисира Велі-паші, здалася переможцям. Турецький комендант цитаделі Колчак-паша (предок російського адмірала А.В. Колчака) передав російському воєначальнику ключі від фортеці і все майно, яке в ній знаходилося. У Ставчанській битві і захопленні Хотина брав участь, як воїн російської армії, класик грузинської літератури поет Д.Гурамішвілі. З нагоди оволодіння Хотином відомий російський вчений і поет М.В.Ломоносов написав „Оду пам’яті імператриці Анни Іоанівни і на взяття Хотина 1739 р.” в якій є такі слова:

„Пред русской так дрожит Орлицей,
Стесняяет внутрь Хотин своих.
Ну что? В стенах ли может сих
Пред сильной устоять царицей?”

У 1769 р. Хотинською фортецею оволоділа армія генерал-аншефа А.М.Голіцина розбивши війська Молдованджи-Паши. У боях за фортецю брав участь і хоробро воював російський державний і військовий діяч, фаворит імператриці Катерини ІІ Г.О.Потемкін. Про його перебування під Хотином цікаво описує В,Пікуль у романі „Фаворит”. Перипетії боротьби за фортецю знайшли відображення в усній народній творчості, зокрема, у російській народній пісні, записаній на далекому Уралі, збереглися слова бойового заклику російських солдатів під мурами цитаделі:

“Уж ты, город наш Хотин! Мы стоять в тебе хотим”.

Російська імператриця Катерина-ІІ особисто опікувалася питаннями взяття Хотина, в одному з листів вона писала: „ ...мы одержали победу под стенами Хотина над армией в 50 тысяч турок”.

Із турецьких гармат, захоплених у Хотині в 1771-1774 рр. на пропозицію фельдмаршала П.О.Румянцева-Задунайського було викарбовано, у поселенні Садагура під Чернівцями, грошові знаки для російської армії, так звані молдавсько-валашські парники і двопарники.

Після укладання Кючук-Кайнаржицького мирного договору Хотинська фортеця була повернута Туреччині й сюди повернувся турецький гарнізон. У багатолюдному Хотині мешкали вихідці із різних частин Османської імперії. Серед них були й сестри – гречанки Глявоне. Молодша із них Софія стала дружиною Йосипа де Вітте, згодом графа Ф.С.Потоцького, який збудував для неї в Уманському маєтку прекрасний парк.

Боротьба за Хотинську фортецю продовжилася і у наступні десятиліття. В російсько-турецькій війні 1787-1791 рр. оборонні укріплення Хотина штурмували об’єднані російсько-австрійські підрозділи під головуванням принца Й. Кобурга, П.О.Румянцева та Н.І.Салтикова. Фортеця була захоплена у 1788 р., в ній розмістився австрійський гарнізон і землі регіону деякий час входили до Хотинської марки імперії Габсбургів.

Останній раз бойові дії за оволодінням Хотинської фортеці відбувалися під час російсько-турецької війни 1806-1812 рр. Її захопили російські війська генерала К.І.Мейєндорфа у 1806 р. і в ній постійно перебував чисельний військовий контингент. Напередодні Вітчизняної війни 1812 р. укріплення фортеці були відремонтовані та реконструйовані стараннями фельдмаршала М.І.Кутузова.

За Бухарестським мирним договором 1812 р. між Російською та Османською імперіями Хотин був включений до складу новоутвореної Бессарабської губернії Російської держави.

Своє військово-стратегічне значення Хотинська фортеця зберігала до 1856 р., надалі в зв’язку із розвитком військової техніки та остаточним встановленням державних кордонів між Росією, Австро-Угорщиною та Туреччиною фортеця перестає відігравати оборонне значення і передається у розпорядження міських властей.

Хотин - Історія міста

Поряд із фортецею у добу середньовіччя розвивалося й міське поселення. У Хотині діяла митниця, яка вперше згадується в привілеї молдавського господаря Олександра Доброго львівським торгівцям від 8 жовтня 1408 р., і яка проіснувала аж до початку ХІХ ст.

Від середини ХV ст. в місті активно функціонував ринок, що було важливою ознакою міського характеру поселення і торгівельних занять частини його жителів. Тоді ж для перевозу через Дністер була споруджена паромна переправа.

Місто Хотин в цей період було центром волосної адміністрації на чолі із старостою (пиркалабом). Він призначався молдавським господарем і до його обов’язків входив розгляд ряду справ про конфлікти між молдавськими і польськими підданими.

У середині ХVI ст. Хотин відігравав значну роль у міжнародній торгівлі. Тут сім разів на рік збирався ярмарок. Головним товаром, яким на ньому торгували, була худоба. Про масштаби хотинського ярмарку свідчить прибуток місцевої митниці, який сягав 10 тисяч талерів на рік. У місті проживали торгівці, які підтримували безпосередні контакти із Львовом, Кам’янцем-Подільським, Сучавою, польськими та німецькими містами.

В Хотині розвивалося міське ремесло та роздрібна торгівля. Із актових джерел дізнаємося, що в ньому працювали професійні кожухарі, чоботарі, ковалі, гончарі та навіть був золотар (ювелір). Турецький мандрівник Е.Челебі відзначав, що 1657 р. в місті було понад 50 крамниць, в яких торгували місцевою та привізною продукцією.

Свою роль торгового-ремісничого центру Хотин зберігав протягом всього середньовіччя, будучи одним із найбільших середньовічних міст Середнього Подністров’я.

У складі Російської держави Хотин став повітовим центром. 1826 р. йому було надано герб. В його центрі на золотому полі розташовувалася тривежова цитадель, центральна башта якої увінчувалася символом мусульман – півмісяцем. Зверху над зображенням фортеці розташовувалися перехрещені шаблі і хрест, на знак перемог православного воїнства над мусульманським.

Протягом ХІХ ст. Хотин залишався великим торгівельним і ремісничим центром Бесарабської губернії, на кінець століття в ньому проживало майже 20 тисяч мешканців і він займав друге місце, після Кишинева, за чисельністю ремісників. Мандрівники, які відвідували в той час Хотин О.Афанасьєв-Чужбинський, Д.Пахомов, П.Нестеровський відзначали також, що місто розташоване неподалік австрійського кордону було центром контрабандної торгівлі і перевалочним пунктом для доставки в Росії нелегальної літератури.

Під час Першої світової війни Хотин знаходився у прифронтовій смузі. У місті перебували військові частини Південно-Західного фронту. На Хотинщині розпочиналася військова кар’єра майбутніх славетних полководців Другої світової війни маршалів Г.К.Жукова та А.М.Василевського, тут працював у госпіталі письменник М.Булгаков, опікувався фортифікаціями генерал Д.М.Карбишев, прославився своїми подвигами і хоробрістю В.І.Чапаєв. Під час підготовки літнього наступу російської армії 1916 р. у Хотині побував останній імператор Російської держави Микола ІІ та командувач фронту генерал О.О.Брусілов.

Після закінчення війни землі Хотинщини у листопаді 1918 р. окупували війська боярської Румунії. У місті спалахнуло повстання і була створена Хотинська Директорія на чолі з Й.І. Волошенюком-Мардарьєвим та зроблені кроки по об’єднанню із УНР. Після придушення виступу землі Хотнщини увійшли до складу Румунії.

У ХІХ-ХХ ст. Хотинська фортеця перетворюється у туристичний об’єкт, оглянути який приїжджають сотні тисяч туристів. Її величні укріплення стали знімальним майданчиком для багатьох кінофільмів. Зокрема, кінострічок „Захар Беркут”, „Гадюка”, „Співробітник ЧК”, „На війні як на війні”, „Могила лева”, „Д’артаньян і три мушкетери”, „Русалонька”, „Біля чортового лігва”, „ Глорія туга”, „Легенда про доблесного рицаря Айвенго”, „Чорна стріла”, „Стара фортеця”, „Стріли Робін Гуда” „Ясса”, „Тарас Бульба” та численних документальних фільмів.

Із здобуттям Україною незалежності Хотинській фортеці приділяється багато уваги, як туристичному об’єкту міжнародного значення. На її базі створений в 2000 р. і успішно функціонує Державний історико-культурний заповідник „Хотинська фортеця”.

У 2009 р. поблизу Хотинської фортеці започатковано будівництво національного культурно-розважального комплексу „Фортеця Гетьманів”, яке має за мету висвітлення славного минулого Хотина та України шляхом історичних реконструкцій. Заплановані у „Фортеці Гетьманів” музейні зали, діарами, портретні галереї, виставкові зали допоможуть відвідувачам і туристам ознайомитися із минулим „Твердині на Дністрі” та козацькими старожитностями України, отримати цікаву інформацію з історії європейських країн та Сходу.