Григо́рій Олекса́ндрович Потьо́мкін

Народився: 13 (24) вересня 1739, Чижово
Помер: 5 (16) жовтня 1791 року
Російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), князь. Прозваний запорізькими козаками призвіськом Гриць Нечеса.
Народився у селі Чижово Духовщинського повіту (тепер Смоленська область, Росія). 
       З 1756 навчався в Московській університетській гімназії, звідки в 1760 виключений. Військову службу розпочав у кінній гвардії. 
       1762р - За участь у палацовому перевороті, в наслідок якого Катерина ІІ здобула російський престол, отримав чин гвардійського підпоручика. 
       1768-74рр - учасник Російсько-турецької війни 
       1768 — генерал-майор, 
       1769 р. - Г.О.Потемкін брав участь і хоробро воював у боях за Хотиинську фортецю. Про його перебування під Хотином цікаво описує В.Пікуль у романі „Фаворит”.

       1771 — генерал-поручик.
       1770 року -  став фаворитом Катерини II, набув вирішального впливу на внутрішньо- та зовнішньополітичні справи Російської імперії.
Займав ряд високих державних і військових посад — член Державної Ради, генерал-ад'ютант (з 1774) та генерал-фельдмаршал (з 1784), президент Воєнної колегії (з 1784).
       1772 рік - на одній з козацьких рад Потьомкін був записаний до Коша Запорізької Січі почесним козаком під прізвиськом Грицько Нечеса, за його перукою. 
       1775 рік - за ініціативою Потьомкіна було ліквідовано Запорізьку Січ.
Обіймав посади: 
       1774-1783 рр. генерал-губернатора Новоросійської губернії, 
       1775-1783 рр. - азовського губернатора, 
       1783-1791 - катеринославський генерал-губернатор, 
       1784 - таврійського губернатора, 
       1785-1791 - астраханського губернатора, 
       1785-1791 - саратовського губернатора, 
       1787-1791 - харківського губернатора. 
       1783 рік -  Потьомкин реалізував проект загарбання Криму Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».
       1783 рік -  Потьомкін управляв новоствореним Катеринославським намісництвом, до складу якого увійшла значна частина південноукраїнських земель. Потьомкін, будучи добрим адміністратором і володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи по колонізації Півдня України і Криму. 
       1776 рік - наказав не повертати селян-втікачів з Лівобережної та Правобережної України, чим сприяв заселенню та господарському освоєнню краю (особливо після юридичного запровадження кріпацтва в 1783 у Лівобережжі і Слобожанщині). У період правління Потьомкіна почалося будівництво Миколаєва, Херсону, Катеринослава, Севастополя, було розпочато вивчення покладів руд і кам'яного вугілля на півдні України.
Потьомкін, розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території Кримського ханства) та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні Туреччині землі, вважав за потрібне відновити українське козацтво. 
       1783 рік - вів переговори з представниками колишньої запорізької старшини (Сидором Білим, Г. Легкоступом, Захарієм Чепігою) про створення нового добровільного козацького формування. В 1788 Потьомкін підтримав проект В. Капніста про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації Катеринославського козацького війська та Війська Вірних козаків (згодом -Чорноморське козацьке військо). 
       1790 рік - Потьомкіну було присвоєно титул великого гетьмана Катеринославського і Чорноморського козацьких військ.
Підтримував стосунки з відомими діячами української культури Володимиром Золотницьким, Василем Рубаном, Лукою Січкарівим та іншими. 
       1786 рік - добився затвердження проекту відкриття університету в Катеринославі (не встиг його реалізувати). Толерантно ставився до діяльності греко-католицької церкви, підтримував єдиного в Російській імперії уніатського єпископа полоцького І. Лісовського.
       1787-91рр - був головнокомандуючим російської армії підчас російсько-турецької війни . Під час мирних російсько-турецьких переговорів 1791 Потьомкін захворів і помер на шляху з Яс до Миколаєва. Похований у Херсоні.