Хотинська битва 1621р.

       Битва під Хотином 1621, козацько-польська перемога над Туреччиною, у результаті якої турецький султан Осман II був змушений припинити війну. Після поразки польських військ під Цецорою 1620 (див. Цецорська битва 1620) і татарського нападу на Поділля султан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Європи. 150-тисячній (можливо 120-тисячній) турецькій та 60-тисячній татарській армії протистояло лише 30-тисячне польське військо. Деякі джерела вказують кількість турецько-татарських військ - 300-400 тис. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї.

       Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва на Черкащині ухвалила взяти участь у боротьбі проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію на чолі з гетьманом Петром Конашевичим, щоб за свою участь, у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

               Хід Хотинської епопеї 1621 року   

2 вересня: – перший день битви

       Турки спрямували основний удар проти козацьких військ. Це не випадково, адже турецька армія неодноразово мала стички з козацькими полками і розуміла, що, розбивши козаків, у них не буде великих проблем з польською армією.

       Весь день, аж до пізнього вечора, йшли жорстокі бої. Битва прийняла такий озлоблений, лютий характер, що лише ніч змогла зупинити її.

       Турецька артилерія безперервно обстрілювала запорізькі окопи, а татари атакували передові загони козаків, намагаючись відрізати їх від основних сил.

       Передові методи ведення оборонних дій Сагайдачним та допомога гетьмана Ходкевича спасли ситуацію козаків:

• вперше в військовій тактиці Сагайдачний застосував для оборони окопи, насипні вали, перекриті окопи (сучасні бліндажі) для захисту від артилерії та козацькі вози – як перепони для кінноти.

3 вересня :

       Турки під покровом ночі намагались скрито підійти до польських обозів і знищити порох та продовольство. Польські війська розгадали наміри і знищили загін турків.

       Султан хотів помститись за поразку і цілий день вів жорстокий бій з передовою лінією козацького війська.

       В цей день весь тягар упав на козаків, але їм дістались великі трофеї, в тому числі гармати:

• цього дня турки вперше відступили під натиском козаків і втратили віру в свою непереможність

4 вересня:

       З’явились основні сили турків, здавлюючи польсько-козацький табір. За 2 години було випущено до тисячі ядер, але великого ефекту не досягнули. Атаки яничар відбивали рушничним вогнем, козаки йшли в контратаки і за 6 годин відбили 3 штурми при підтримці литовської кінноти, котра поражала ворога фланговими ударами.

       Ввечері, відбиваючи четвертий штурм, козаки вдерлися в ворожий табір, маючи намір повністю розгромити турецьке укріплення, але Ходкевич відмовив в допомозі і козаки відступили, везучи з собою декілька гармат:

• cтановище в таборі султана ставало напружене. Після 3-х днів невдач, турки відмовились від штурмів і вирішили приступити до систематичної облоги, при цьому систематично штурмувати і виснажувати противника.

5,6 вересня :

              Турки не наступали, поляки і козаки укріплювали свої позиції. Було узгоджено поховання вбитих з обох сторін.

Нарешті переправились через Дністер необстріляні воїни королевича Владислава, яких нараховувалось 12000. Цим скористались турки – на них обрушився раптовий напад яничар, які намагались будь-що увірватись в табір, але резерв Ходкевича відкинув турків:

• турки втратили понад 1500 чоловік: серед них Мустафу і пашу Багдада.

7 вересня:

              Після чималої підготовки, змінивши свою тактику, турки розпочали новий наступ. Султан вирішив вдарити з різних боків. Цього дня турки з раніше підготовленого рубежу, який знаходився напроти козацького табору, відправили по козаках ураганний вогонь з 150 гармат.

Годинами летіли по козацьких окопах ядра, слідом за цим турецька кіннота з вигуками кидалась на козацькі обози. Запорожці мужньо відбивали атаки.

       Опівдні турецьке військо почало відступати, того ж дня жорстокий бій розгорнувся в польському таборі:

• цього дня сам Ходкевич з своїм загоном охоронців в 200 шабель взяв активну участь в битві, несучи попереду своє дороге гербове знамення.

8 вересня – ледь заполонив день, турецьке військо з яничарами з криком лавиною навалилось на козацькі обози. Бій тривав 4 години. У критичний момент козакам прийшли на допомогу прусські вояки під керівництвом воєводи Кулменського. У цьому бою загинуло 3 тисячі яничарів, 300 спагіїв.

9 вересня – Осман ІІ сам очолив військо. Цілий день тривала битва. Під вечір яничари посилено штормують козацькі укріплення, але козаки відігнали ворога від своїх обозів. Загинуло 2 тисячі яничар, 200 спагіїв.

       Славні перемоги, отримані в перший період війни над турецькими ордами, обійшлися дорогою ціною, було багато жертв і з козацько-польської строни.

10 вересня – відбулися події, які поставили польські війська в критичне становище. Цього дня орда Кантеміра-Мурзи переправилась через Дністер по мосту, який був побудований польськими військами. Розташувавшись табором, вона розірвала сполучення польського табору з Кам’янцем. Становище польського війська, а разом з ним і козаків, стало важким. Зв’язок з Польщею був перерваний. Ворог почав спустошувати Поділля. Тепер турки думали кинути на суперника всю свою силу.

11 вересня – турки знову відкрили по козацькому укріпленню артилерійський вогонь, який тривав протягом декілька годин. Потім кинулись в бій яничари, пішли орди татар та останні війська Османа ІІ. Не дивлячись на все, запорожці сміливо відбивали атаки ворога

12 вересня – козаки і польські воїни, координуючи свої дії, вийшли з укріплень. Турки, заманюючи, відступили в ліс. Але, як зазначає літописець, пішов великий дощ і польсько-козацьке військо повернуло у свій стан. Король Ходкевич залишився вірним вичікувальний тактиці незважаючи на те, що сеймом 12 вересня було призначено строком нічної атаки. Тож Сагайдачний вирішив скористатися постановою сейму, розпочав самостійно готуватися до атаки табору султана, яку і здійснив вночі.

       У козаків добре працювала розвідка. Султанський табір не був укріплений ні валом, ні ровом. Після вечірньої молитви, добре попоївши, турки лягали спати.

       Коли турки, татари поринули в сон, Сагайдачний повів козаків без шуму і, знявши всіх караульних, увійшов до ворожого табору.

       Тривога охопила табір, всі кричали, бігали і хаотично відстрілювались.

       Забравши велику кількість боєприпасів та продуктів Сагайдачний почав організовано відходити у свій табір, залишивши заслон, на який потім нарвався візир Хусейн –паша з своїм загоном.

       Операція, прекрасно організована П.Сагайдачним, остаточно зруйнувала, звела нанівець всі плани Османа ІІ. За одну ніч турки втратили 40 тис. воїнів.

13,14 вересня – цей день за угодою обох сторін був відведений для погребіння убитих. Всі спроби Османа ІІ заключити «почесний мир» з Польщею за спиною козаків закінчились невдачею. Козаки хотіли знати умови мирної угоди, але поляки не змогли надати інформацію, яка би задовольнила козаків. Зчинився колот серед козаків, які не хотіли такого миру, який би не задовольняв їх домовленості з польським королем. Тільки завдяки авторитету П.Сагайдачного козаки продовжили війну до повної перемоги над ворогом.

15 вересня – армія Османа ІІ поповнилась на 5 тис. яничар та 21 тис. спагіїв, які прибули разом з пашею Буди. Як тільки зійшло сонце, турки і татари з ґвалтом почали штурмувати польські та козацькі обози. Палили з усіх гармат і мушкетів, аж земля тряслася. Сам султан спостерігав цю сцену. Турки, подолавши вал, ринулись в середину табору, і Ходкевич організував контратаку. Козаки вдарили з тилу. Чотирьохтисячний загін німецької піхоти завершив розгром ворога. Турки втратили 30 тис. спагіїв і 3 тис. яничар. Ворог засурмив відступ. У цьому бою влучним пострілом був убитий Каракаш – паша Буди.

16 вересня – у польському таборі відбувалася військова рада. Для учасників війни настали важкі випробування – голод. Особливо важким було становище козаків, оскільки вони прийшли з Молдови, де брали участь у кровопролитних боях. Обговорювалось одне питання – нестача провіанту. Танули сили польсько-козацького війська. Вирішили налагодити більш інтенсивний зв’язок з Кам’янцем. В ту ж ніч П.Сагайдачний організував великий напад на табір Хусейна-паші за Дністром. Турки зазнали значних втрат.

18 вересня:

       Запорожці повторили нічну атаку за зразком попередньої. Багато ворогів було знищено та поранено. Козаки взяли багато трофеїв, коней, верблюдів, волів…

       Серед трофеїв були 2 яничарських знамена.

       Моральний стан османського війська був остаточно підірваний. Безпорядки, дезертирство росли з кожним днем і ставали масовим явищем.

       Погіршились відносини з кримським ханом Джанібек-Гіреєм та Кантеміром –Мурзою. Не набагато кращим становище було і в польсько-козацькому таборі. Старий, виснажений Ходкевич прикутий до ліжка, а потім 24 вересня помирає. Нестача провіяна, пороху, медикаментів та дощі деморалізували воїнів і тільки стійкість, витримка, відвага, винахідливість і вірність козаків, які набули такі якості в боях з татарами та турками, а також блискавичне командування Сагайдачного та підтримка Любомирського (після смерті Ходкевича) визначили кінцевий результат Хотинської війни 1621 року. Польський король змушений був признати, що основну роль в цій війні зіграли українські козаки під керівництвом П.К. Сагайдачного.

25 вересня – турки почали обстріл польсько-козацького табору з півдня, заходу із-за Дністра з гармат настільки великих, що їх перевозили 14 парами биків. Для атак султан передав ще 14 тисяч яничар своєї гвардії, які були розбиті і тікали, зазнавши великих втрат. Знаючи про тяжкий стан осаджених, султан намагався ще тісніше зімкнути кільце блокади. З декількома тисячами бійців він перейшов Дністер і почав обстріл Кам’янця. Переконавшись у неприступності фортеці, турки відступили.

       Султан вирішив зробити ще один, останній штурм. У таборі залишилось лише 10 тисяч особистої варти. Після 9-ї атаки турки таки увірвалися на вали польського укріплення, але були зустрінуті вогнем з гармат, що заряджалися шматками заліза і скла. Козаки, відбивши 11 атак на своїй позиції, допомогли і сусідам, завершуючи розгром ворога:

• в цьому бою козаки примінили «загороджуючий вогонь» з рушниць – це коли 3 шеренги (лежачи, з коліна, стоячи) стріляють по черзі, а 3 шеренги заряджають, що і визначило перемогу козаків в цих боях, а турки втратили біля 5000 воїнів.

27 вересня – Осман ІІ направив своє багато чисельне військо в бій. Зранку і до пізньої ночі тривала вперта та жорстока битва. Більше 60 гармат гриміли безперервно, небо палало, а повітря затьмарювалось димом, земля тремтіла, стогнали ліси, скелі розпадались на куски. З раннього ранку вся сила артилерійського вогню була направлена на запорізькі окопи. На окремих ділянках козаки вели рукопашні бої. Козаки билися, як леви.

       Особливо жорстока битва розгорілась біля намету султана. Тут зчинилась така січа, який важко йняти віри і турки не витримали і, прикривши султана, поспішно відступили, залишивши на полі бою гори трупів:

• цього дня витримав тяжкий іспит талановитий польський полководець Любомирський, який продемонстрував своє вміння виграти велику битву в Хотинській війні при наявності малої кількості боєприпасів, з великою кількістю хворих, поранених і напівголодних солдат. 

       Ця блискуча перемога дала можливість польському командуванню поговорювати про почесний для Польщі мир.

29-30 вересня, 1 жовтня – Осман ІІ і великий візир Ділавер-паша прийняли посольство на чолі з Собеським, який високо оцінив роль козацтва в Хотинській битві, підкреслюючи, що слава про них «поширилась далеко серед різних народів». В цій битві приймав участь 25-річний Петро Могила – майбутній митрополит київський і галицький.

       Воєнні дії під час переговорів не припинялись. У цей час турки посилили свої атаки, розраховуючи на те, що в надії на вигідний мир, польсько-козацькі війська не будуть так пильно охороняти свої позиції, але далекоглядні полководці – П.Сагайдачний, С.Любомирський – доклали всіх зусиль для зміцнення табору і тим зламали останні надії турків змінити хід подій.

2 жовтня – початок переговорів.

       Турки - вимагали, щоб Польща визнала свою залежність від Османської імперії.

       Татари повинні цілком утримуватись від нападів на Польщу, а щоб поставити для них перешкоду Осман ІІ озброїть Очаківську фортецю. На випадок кривди, заподіяної польським жителям татарами, останні зобов’язані платити за неї, а хан татарський зазнає суворого покарання від султана.

       Поляки – вимагали незалежності Польщі від Османської імперії і відмову від данини. Султан вичікував з прийняттям рішення, але коли обурені посли зібрались від’їжджати, турки погодились на незалежність Польщі і відмовились від данини. Оголошувалась вільна торгівля і вільний проїзд громадян Польщі і Туреччини в Хотин.

       Хотинська фортеця – передавалась у володіння молдавського господаря.

       Козаки - вимоги знищення козацтва були звичними на польсько-турецьких переговорах, але відповідь на цей раз була іншою. Поляки заявили, що численність козаків зросла через спустошення України татарами і потрібно відшкодувати завдані ними збитки.

       Умовами миру для козаків стали - заборона судноплавства на Дніпрі, нападати на береги Туреччини, на Крим, тримати Запорізькій Січі флот на Дніпрі. Такі умови миру не задовольняли козаків, бо татари щороку нападали на Україну і спустошували її. Крім того була розширена козацька територія і значно збільшена чисельність козацького війська.

       Хотинська війна тривала п’ять тижнів і закінчилась тим, що грізний Осман, незважаючи на багаточисельність свого війська, попросив миру, котрий і був укладений 8 жовтня на умовах, вигідних для Польщі.

       Згодом поляки пишались в Європі Хотинською перемогою. Навіть римський папа наказав святкувати її річницю. Але перемогу було здобуто саме завдяки козакам та їхньому ватажкові – гетьманові Петру Сагайдачному, який після важкого поранення в цій війні невдовзі помер:

• турки не могли знати про те, що продовольство і боєприпаси в їх ворога вже закінчуються, і тому султан з перевагою в декілька разів в живій силі і озброєнні приймає мир на умовах Польщі (цього йому не простять яничари і задушать шнурком уже в Туреччині)

12 жовтня:

       Відбулася прощальна церемонія. Польська армія вишикувалась на полі битви у вигляді «орла с распростертыми» крилами, а на чолі став королевич Владислав. Осман ІІ вишикував своє військо у вигляді півмісяця і очолив його. В такому строю армії простояли близько години. Султан в подарунок королевичу відправив бойового слона і красивого коня. Владислав в свою чергу подарив красиво вбраного коня і художньо оформлені 2 гармати.

       Турки приспустили свої знамена, польська армія відкланялась турецькому війську хитанням своїх голів і розійшлися. Кожний по-своєму відзначав підписану мирну угоду.

       Король Сигізмунд ІІІ, визнаючи заслугу козацького війська, прислав Сагайдачному до Києва гроші в нагороду для гетьмана і для війська, королівську хоругву, булаву за 3 тис. талярів, золотий ланцюг за 500 талярів і королівську грамоту видану в Кракові 12 січня 1622 року.

       В тій грамоті сказано: «Ми задоволені вашою відданістю і старанністю до нас і до всієї Корони польської, які ви показали воєнними подвигами вашими під Хотином. Висловлюємо вам і всьому війську нашому запорізькому милість нашу і вдячність, яку у всіх потребах війська охоче обіцяємо виявляти. І скільки виявив вам свого часу милості і прихильності славний попередник наш найясніший Стефан Баторій, король польський, примноженням прав і вольностей наших. Ми не відречемось дарувати вам удесятеро більше, чого побажаєте від нашої милості».

                      Наслідки битви

       Внаслідок битви турецькі втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди - Хотинський мирний договір 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків.

       Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Польська гусарія не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві мала піхота та артилерія.

       Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади (повсталі яничари вбили у 1622 р. Османа II), а також посилення боротьби слов'янських та арабських народів проти турецького поневолення.