Екскурс в історію
Петро Рум'янцев-Задунайський
Народився: 1725 року
Помер: 1796 року
Граф, російський державний діяч полководець, генерал-фельдмаршал. П. А. Румянцев народився в селі Строєнци нині Рибніцкого району, де його мати тимчасово проживала, чекаючи повернення чоловіка генерал-аншефа А. І. Румянцева, що їздив до Туреччини за дорученням Петра I (на честь якого і був названий) . Правнук відомого державного діяча А. С. Матвєєва. Матір'ю Румянцева була графиня Марія Андріївна Румянцева (у дівоцтві — Матвєєва). Хресною матір'ю майбутнього полководця стала імператриця Катерина I. У шестирічному віці був записаний рядовим в лейб-гвардії Преображенський полк. До 14 років жив в Малоросії і здобував домашню освіту під керівництвом свого батька, а також місцевого педагога Тимофія Михайловича Сенютовіча.
1739 рік - призначений на дипломатичну службу і зарахований до складу російського посольства в Берліні. Виявившись за кордоном став вести розгульний спосіб життя, тому вже в 1740 році за «марнотратство, лінощі і забіяцтво» відгукнув і зарахований в Сухопутний шляхетський корпус. У корпусі Рум'янців проучився лише 4 місяці, набуваючи собі популярності непосидючого і схильного до витівок кадета, а потім покинув його, користуючись відсутністю батька. Наказом генерал-фельдмаршала Мініха Рум'янців був відправлений до армії, що діяла, в чині підпоручика.
Відзначився у Семилітній війні 1756—63, а особливо як командувач армії в російсько-турецьких війнах 1768—74 (битви при Ларзі й Кагулі) й 1787-91.
1764 Рум'янцев-Задунайський був призначений президентом Малоросійська колегія й генерал-губернатором Лівобережної України. З відси почався ряд знаменитих подвигів полководця XVIII століття.
У перший період свого намісництва в Україні (1760-70) провадив рішучу централістичну політику рос. уряду щодо Гетьманщини, що виявилося зокрема під час виборів до Комісії для складання нового «Уложенія» 1767 (боротьба з автономістичними прагненнями укр. людности, зокрема коз. старшини й духовенства). За ініціативою Рум'янцев-Задунайський переведено реформи козацької служби, податкової системи (встановлення подушного податку), поштової справи, а головне — ген. ревізію екон. стану населення Гетьманщини.
1762 рік - Імператор Петро ІІІ присвоїв Румянцеву орден Св.Анни та Св. Апостола Андрія Первозванного.
За урядування Рум'янцев-Задунайський ліквідовано рештки укр. автономії (скасування Малорос. Колеґії й полкового устрою в 1781 — 82, поділ Гетьманщини на три намісництва — Київ., Чернігівське й Новгородсіверське, поширення на Україну рос. системи адміністрації й судівництва, ліквідація коз. війська й заміна його карабінерськими полками, поширення на Україну «Жалуваної грамоти» дворянству 1785 і городового «Уложєнія» 1775, закріпачення укр. селянства 1783 й секуляризація монастирських маєтків 1786). Але в другий період свого намісництва Рум'янцев-Задунайський одержавши або придбавши собі величезні маєтки на Лівобережній Україні, й перебуваючи у зв'язку з рос. опозиційними колами, що орієнтувалися на царевича Павла Петровича й були ворожі до Потьомкіна, увійшов у близькі стосунки з укр. автономістами. Це викликало велике невдоволення Катерини II, яка у 1789 усунула Рум'янцев-Задунайський від керування кол. Гетьманщиною й призначила на його місце ген. М. Кречетнікова (1790).
1769 року Хотинською фортецею оволоділа армія генерал-фельдмаршала Голіцина. Згодом імператриця Катерина, невдоволена повільністю князя А. М. Голіцина, що командував 1-ою армією, яка діяла, і не знаючи, що йому вдалося вже розбити турків і оволодіти Хотином і Яссами, призначила на його місце фельдмаршала Петра Рум'янцева-Задунайського.
Щоб відрізнити його від генерал-фельдмаршала Голіцина вона власно руч. Дописала перед його званням титул «Господинь».
Останні роки Рум'янцев-Задунайський прожив у своїх маєтках в Україні, оточений увагою й пошаною з боку укр. шляхетства, що виявилося зокрема в позитивній оцінці Рум'янцев-Задунайський в «Історії Русів». Похований у Києво-Печерській Лаврі. Нащадки його володіли маєтками на Лівобережній Україні до 20 ст.
