Пилип Степанович Орлик

Народився: 21 жовтня 1672

Помер: 24 травня 1742

       Гетьман України (у вигнанні) в 1710-1742 роках.

       Народився 21 (можливо 11) жовтня 1672 року в м. Косут Ошмянського повіту на Віленщині (тепер територія Білорусі) в сім'ї родовитої литовсько–чеської сім'ї. Батько Степан Орлик був військовим, який служив на боці польського короля, загинув на 51-у році життя під час польсько-турецької війни в битві під Хотином у грудні 1673 року, коли його синові був тільки один рочок. Матір – Ірина Орлик (з українського роду Малаховських), охрестила сина за православним обрядом (батько був католиком).

       1698-1700 рр. - Орлик служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита у Києві, потім у Полтавському полку, а потім став старшим військовим канцеляристом і регентом справами Генеральної військової канцелярії Війська Запорізького.

       З 1702 (за іншими джерелами - з 1706) року — генеральний писар, і, як вважається, став найближчим помічником І. Мазепи.

       1708 р. - взяв участь у повстанні І. Мазепи проти Російської імперії - Петра Першого і перейшов на бік Карла XII, 27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував в Османські володіння.

       За І. Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тис. запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією.

       5 квітня 1710 р. вони і обирають (через півроку по смерті І. Мазепи) П. Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також турецького султана і шведського короля.

       Крім Орлика, кандидатами на гетьманську булаву були Войнаровський Андрій (близький родич Мазепи) та Горленко Дмитро (прилуцький полковник). Але цих людей на козацькій раді майже ніхто не підтримав. Сам Карл ХІІ спочатку прихильніше ставився до родича Мазепи Андрія Войнаровського, але потім підтримав Пилипа Орлика.

       10 травня 1710 р. - Карл ХІІ підписав формальний диплом “Diploma assecuratium pro Duce et Exercitu Zaporovienski” ("Диплом підтверджуючий про Вождя і Військо Запоріжське"), яким він затвердив П. Орлика гетьманом України.

       1710 р. - намагаючись завоювати собі підтримку, П. Орлик складає (за деяким джерелами - схвалює) “Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького” (“Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis”), укладає зі старшиною та запорожцями угоду - документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана Бендерська конституція, яку вважають першою українською Конституцією. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.

       Створення цих документів вважається само по собі значною заслугою Пилипа Орлика в історії України.

       Літо 1711 р. - турки, татари разом з польсько-українським військом завдали поразки російській армії над Прутом.

       З 1714 року, після того, як Орликові не вдалося реалізувати свої плани визволення України, він разом з Герциком, Войнаровським, Мировичем переїжджає до Швеції, у 1720 році — до Австрії, пізніше — до Чехії.

       25 березня 1722 р. - у Хотині перебуває Пилип Орлик, після чого він вирушає до Греції

       1722-1734 рр. - живе у Греції в місті Салоніки.

       1740 р. - почалася війна між Туреччиною і Росією, на яку Пилип Орлик покладає надії. Але після укладення між обома країнами Білогородського миру його надії не справдилися.

       24 травня 1742 р. - помер Пилип Орлик в Яссах у Молдавії.

       Серпні 1734 р. - у Хотині перебував син Пилипа Орлика Григор Орлик.

       П. Орлик залишив після себе багато листів:

• трактати “Вивід прав України” (1712) та “Маніфест до європейських урядів” (1712), 
  
• великий рукописний «Діаріуш подорожній» ("Щоденник", 1720 – 1733, частково виданий 1938 року), написаний польською мовою зі вставками окремих слів, виразів і речень латинською мовою. 
  

       Був поетом, видавши дві поетичні книжечки: «Алкід Руський», присвячену   І. Мазепі (1695), та «Гіппомен сарматський», присвячений полковнику   І. Обидовському (1698).

       Писав польською мовою, частина його листів писана латинською, шведською, французькою мовами.

       Пилип Орлик — один із найвизначніших в історії борців за волю України. Пам'ять про Пилипа Орлика вшановано, зокрема тим, що на його честь названо вулицю в привілейованому районі центральної частини Києва, на якій знаходиться Верховний Суд України. В шведському місті Крістіанстад на будинку, де проживав П.Орлик, встановлено пам’ятну дошку на його честь.

 Назад